{"@context":{"ns0":"http://www.eionet.europa.eu/gemet/concept/","rdf":"http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#","owl":"http://www.w3.org/2002/07/owl#","skos":"http://www.w3.org/2004/02/skos/core#","metadata_def":"http://data.bioontology.org/metadata/def/","dct":"http://purl.org/dc/terms/","ns1":"http://www.eionet.europa.eu/gemet/","ns2":"http://dbpedia.org/resource/","ns3":"http://data.uba.de/umt/","ns4":"http://www.eionet.europa.eu/gemet/2004/06/gemet-schema.rdf#","ns5":"http://en.wikipedia.org/wiki/","ns6":"http://www.eionet.europa.eu/gemet/theme/","ns7":"http://www.eionet.europa.eu/gemet/group/"},"@graph":[{"@id":"ns0:4621","@type":["owl:NamedIndividual","skos:Concept"],"skos:prefLabel":[{"@value":"աղբավայր","@language":"hy"},{"@value":"katı atık sahası","@language":"tr"},{"@value":"losseplads","@language":"da"},{"@value":"składowisko odpadów","@language":"pl"},{"@value":"სანაგვე ორმო","@language":"ka"},{"@value":"kaatopaikka, täyttömaa","@language":"fi"},{"@value":"groapă de gunoi","@language":"ro"},{"@value":"landfill","@language":"en"},{"@value":"Сметище","@language":"bg"},{"@value":"hondakindegi","@language":"eu"},{"@value":"décharge","@language":"fr"},{"@value":"zibillik","@language":"az"},{"@value":"мусорная яма","@language":"ru"},{"@value":"Deponie","@language":"de"},{"@value":"vertedero","@language":"es"},{"@value":"abocador","@language":"ca"},{"@value":"hulladéklerakó","@language":"hu"},{"@value":"aterros","@language":"pt"},{"@value":"odlagalište otpada","@language":"hr"},{"@value":"ταφή (διάθεση) απορριμμάτων","@language":"el"},{"@value":"odlagališče odpadkov, deponija","@language":"sl"},{"@value":"الطمر","@language":"ar"},{"@value":"sąvartynas","@language":"lt"},{"@value":"skládka","@language":"cs"},{"@value":"atkritumu poligons; pildizgāztuve","@language":"lv"},{"@value":"deponering","@language":"sv"},{"@value":"landfill","@language":"en-us"},{"@value":"discarica","@language":"it"},{"@value":"afvalstortplaats","@language":"nl"},{"@value":"сміттєва яма","@language":"uk"},{"@value":"垃圾填埋法","@language":"zh-cn"},{"@value":"líonadh talún","@language":"ga"},{"@value":"fyllplass","@language":"no"},{"@value":"skládka","@language":"sk"},{"@value":"urðunarstaður","@language":"is"},{"@value":"landfill","@language":"mt"},{"@value":"prügila","@language":"et"}],"metadata_def:mappingSameURI":{"@id":"ns0:4621"},"metadata_def:mappingLoom":"landfill","skos:definition":[{"@value":"Наиболее старый метод утилизации твердых отходов из бытовых мусорных контейнеров, а также городских магазинов и учреждений. Под мусорные ямы обычно отводят заброшенные карьеры или котлованы. В прошлом практиковалось засыпать такие ямы по мере заполнения и забывать про них. Это привело к тому, что на поверхности таких забытых мусорных ям были построены жилые кварталы, что имело самые печальные экологические последствия. При захоронении отходов в настоящее время используют современные технологии, а сами могильники становятся источником энергии. Мусорные ямы могут быть организованы таким образом, что они превращаются в биореакторы, производящие метан, другой газ или становятся источником альтернативной энергии. Традиционно мусорные свалки оставлялись открытыми для доступа воздуха и аэробных бактерий в целях превращения части мусора в компост. Однако открытые свалки способствуют также развитию паразитов и вредных насекомых, являются источником неприятного запаха и портят ландшафт. В 60-х годах ХХ века операторы мусорных ям стали закапывать ежедневную порцию мусора в глину, которая исключала развитие паразитов, но также исключала доступ воздуха к мусору. Декомпозиция стала зависеть от анаэробных бактерий. Такой процесс является источником метана, который может представлять угрозу безопасности. В настоящее время метан откачивают из мусорных ям посредство специальной системы перфорированных труб, размещенных в яме с мусором.","@language":"ru"},{"@value":"Miesto so zariadením na zneškodňovanie odpadov, kde sa odpady trvalo ukladajú na povrchu zeme alebo do zeme. Za skládku odpadov sa považuje aj miesto, na ktorom pôvodca odpadu vykonáva zneškodňovanie svojich odpadov v mieste výroby (interná skládka), ako aj miesto, ktoré sa trvalo, teda dlhšie ako jeden rok, používa na dočasné uloženie odpadov. Za skládku odpadov sa nepovažuje zariadenie, kde sa ukladajú odpady na účel ich prípravy pred ich ďalšou prepravou na miesto, kde sa budú upravovať, zhodnocovať alebo zneškodňovať, ak čas ich uloženia pred ich zhodnotením alebo upravením nepresahuje spravidla tri roky, alebo pred ich zneškodnením nepresahuje jeden rok .","@language":"sk"},{"@value":"أقدم وسيلة للتخلص من النفايات بالنسبة للمواد الصلبة التي تلقى في حاويات القمامة المنزلية، إلى جانب مواد التغليف والورق الذي يأتي من المتاجر الكبرى ومن المكاتب. وعادة ما تكون مواقع الطمر عبارة عن محاجر سابقة وحفر استخراج الحصى بعد أن توقف استخدامها. وعندما كانت هذه المواقع تمتلئ في الماضي كانت الممارسات السائدة عندئذ هي ردمها بالتربة ونسيانها بعد ذلك. وعندما كان يتم بناء مشروعات سكنية فوق مقالب طمر النفايات كانت العواقب كارثية. أما الآن فقد أصبح دفن النفايات تكنولوجيا جادة ومصدرا محتملا للطاقة. إذ يمكن تصميم مواقع الطمر بحيث تكون مفاعلات حيوية تنتج غاز الميثان عن قصد كمصدر للوقود الحيوي أو الطاقة البديلة. أما من الناحية التقليدية، فقد كانت مقالب النفايات تظل معرضة للهواء والميكروبات الهوائية، أي تلك الميكروبات التي تنتعش في الهواء، بقصد تحويل جانب من المخلفات إلى سماد عضوي. إلا أن المقالب المفتوحة تشجع على وجود الهوام، كما أنها تبعث رائحة كريهة في الجو الحار وتشوه المنظر. وفي ستينيات القرن العشرين، بدأ العاملون بمواقع الطمر يلجؤون لخيار أنظف وأكثر أمنا وهو وضع المخلفات المتولدة يوما بيوم في خلايا مغلقة من الطمي، وهذا الإجراء إن كان يستبعد الهوام فإن الطمي يمكن أن يعزل المخلفات عن الهواء. وكان التحلل يعتمد على الميكروبات اللاهوائية التي تموت في الجو. إلا أن هذه العملية أدت لتوليد الميثان (الغاز الطبيعي) الذي يعتبر خطرا على السلامة. أما الآن فإن الميثان يستخرج عن طريق إنزال شبكة من الأنابيب المثقبة في موقع الطمر. ","@language":"ar"},{"@value":"Najstariji način zbrinjavanja otpada za krute tvari odbačena u kante za smeće u domaćinstvima, zajedno s ambalažom i papirima iz trgovina i ureda. Odlagališta su obično iskorišteni kamenoloma i šljunčare. Kada su ispunjeni, dotadašnja praksa bila da ih se prekrije tlom i napusti. Na starim odlagalištima smeća izgrađene su stambene zgrade, često s pogubnim posljedicama. Zakapanje otpada sada je postalo ozbiljna tehnologije i potencijalni izvor energije. Odlagališta se mogu projektirati tako da budu reaktori, koji namjerno proizvode metan, plin kao izvor biogoriva ili alternativne energije. Tradicionalno, hrpe otpada ostajale su izložene zraku i aerobnim mikroorganizmima - onima koji se razmnožavaju u zraku - kako bi pretvorili neke vrste otpada u kompost. Međutim, otkrivene hrpe pogoduju štetnicima, neugodnom mirisu u vrućim vremenskim prilikama i nagrđuju krajobraz. U 1960-im godinama kao urednija i sigurnija opcija operateri odlagališta počeli su zatvarati otpad od svakog dana u glinene spremnike. Glina je onemogućavala pristup ne samo štetnicima, nego i zraku. Za raspadanje otpada bili su potrebni anaerobni mikroorganizmi, koji ugibaju u zraku. Međutim, u tom procesu stvarao se metan (prirodni plin), što je bilo opasno za sigurnost. Metan se sada izvlači spuštanjem mreže perforiranih cijevi u odlagalište.","@language":"hr"},{"@value":"Najstarejši način odlaganja odpadkov kot so kosovni odpadki iz gospodinjstev, odpadna embalaža in papir iz trgovin in pisarn. Za odlagališča odpadkov se ponavadi uporablja opuščene kamnolome in gramoznice. V preteklosti so plasti odpadkov, v tako zapolnjenih kamnolomih ali gramoznicah, prekrili z zemljo in pozabili na njih. Na opuščenih deponijah so nato gradili stanovanja, kar je imelo pogosto uničujoče posledice. Za odlaganje odpadkov se danes uporablja visoka tehnologija in je postalo potencialni vir energije. Odlagališča odpadkov so lahko načrtovana kot bioreaktorji, ki namenoma proizvajajo metan - plin kot vir za proizvodnjo biogoriva ali kot alternativni vir energije. Tradicionalno so bila odlagališča odpadkov izpostavljena zraku in aerobnim mikrobom (tisti, ki uspevajo na zraku), z namenom, da bi predelali del odpadkov v kompost. Po drugi strani odprta odlagališča odpadkov omogočajo razmnoževanje mrčesa, v vročih dneh se širi smrad, njihova prisotnost kvari izgled pokrajine. V 60-ih letih dvajsetega stoletja so začeli upravljavci odlagališč odpadkov s plastmi gline prekrivati dnevno odložene odpadke. To je bil tudi čistejši in varnejši način odlaganja odpadkov. Plast gline je preprečevala dotok zraka in razvoj mrčesa. Razkroj odpadkov je bil tako odvisen od anaerobnih mikrobov, ki na zraku poginejo. Kljub temu je pri tem procesu nastajal plin metan (zemeljski plin), ki je predstavljal nevarnost. Danes metan izločijo tako, da na odlagališču odpadkov med plasti odpadkov vstavijo sistem preluknjanih cevi.","@language":"sl"},{"@value":"Найбільш старий метод утилізації твердих відходів з побутових сміттєвих контейнерів, міських магазинів, установ. Для сміттєвих ям зазвичай відводять занедбані кар'єри, котловани. У минулому засипали такі ями по мірі заповнення і забували про них. Потім на поверхні таких забутих сміттєвих ям було збудовано житлові квартали, що мали сумні екологічні наслідки. Зараз при похованні відходів використовують сучасні технології, а самі могильники стають джерелом енергії. Сміттєві ями можуть бути перетворені на біореактори, що дають метан, інший газ або стають джерелом альтернативної енергії. Традиційно смітники лишалися відкритими доступу повітря й аеробних бактерій для перетворення частини сміття у компост. Однак відкриті смітники сприяють розвитку паразитів, шкідливих комах, є джерелом неприємного запаху, псують ландшафт. В 60-х рр. ХХ ст. оператори сміттєвих ям стали закопувати щоденну порцію сміття у глину, яка виключала розвиток паразитів, але й виключала доступ повітря до сміття. Декомпозиція стала залежати від анаеробних бактерій. Такий процес є джерелом метану, яке може становити загрозу. Зараз метан відкачують через спеціальну систему перфорованих труб, розміщених у ямі зі сміттям.","@language":"uk"},{"@value":"The oldest method of waste disposal for the solid matter discarded in the domestic dustbin, along with the packaging material and paper from high street shops and offices. Landfill sites are usually disused quarries and gravel pits. When they were filled, previous practice was to cover them up with soil and forget about them. Housing estates have been built, often with disastrous consequences, on old landfill dumps. Waste burial has now become a serious technology and a potential source of energy. Landfill sites can be designed to be bioreactors, which deliberately produce methane, gas as a source of biofuel or alternative energy. Traditionally, waste tips remained exposed to air and aerobic microbes - those which thrive in air - in order to turn some of the waste into compost. However, open tips also encourage vermin, smell in hot weather and disfigure the landscape. In the 1960s, as a tidier and safer option, landfill operators began to seal each day's waste in a clay cell. While excluding vermin, the clay also excluded air. Decomposition relied on anaerobic microbes, which die in air. However, the process produced methane (natural gas), which was a safety hazard. The methane is now extracted by sinking a network of perforated pipes into the site.","@language":"en"},{"@value":"metoda pozbywania się odpadów, najczęściej odpady składowane były w piaskowniach i żwirowniach","@language":"pl"},{"@value":"Най-старият метод за събиране на твърди отпадъци, изхвърляни от домакинствата, както и на опаковки и хартия от магазини и офиси. За места на сметищата обикновено се използват излезли от употреба кариери и ями от добиване на инертни материали. Старата прак","@language":"bg"},{"@value":"最原始的对于垃圾桶内固体废弃物的处置方法，包括处理从街头和办公室得到的包装材料和废纸。堆填区通常是废弃采石场和砂石场。当填充区充满了，以前的做法是将它们用沙子覆盖并弃之不顾。在以前的填充区上建房屋，通常伴有灾难性后果。燃烧废弃物已经成为一个重要的技术和潜在的能量来源，填充区可以设计为生物反应器，用来制造甲烷气体，可以作为生物燃料或替代能源。通常，垃圾暴露在空气和那些在空气中成长的好氧微生物中，以使废弃物降解。然而，开放的废弃物也滋生了害虫和热天时的气味以及肮脏不堪的视觉。在20世纪60年代，作为一个更整洁、更安全的选择，填埋场运营商开始将每一天的废弃物封在泥容器中，这样虽然没有害虫，也排除了难闻的气味，依靠在空气中会死去的厌氧微生物分解，然而在这个过程中产生了甲烷，是一个安全隐患；现在，甲烷被穿孔的管道所抽取。","@language":"zh-cn"}],"dct:created":{"@value":"","@type":"http://www.w3.org/2001/XMLSchema#dateTime"},"skos:inScheme":{"@id":"ns1:gemetThesaurus"},"skos:broader":{"@id":"ns0:5667"},"skos:altLabel":[{"@value":"zabortegi","@language":"eu"},{"@value":"uppläggning","@language":"sv"},{"@value":"χωματερή","@language":"el"},{"@value":"deponij","@language":"hr"}],"skos:narrower":[{"@id":"ns0:9069"},{"@id":"ns0:8004"},{"@id":"ns0:14947"},{"@id":"ns0:12321"},{"@id":"ns0:5856"},{"@id":"ns0:2304"},{"@id":"ns0:3857"},{"@id":"ns0:7438"},{"@id":"ns0:8747"}],"dct:modified":{"@value":"","@type":"http://www.w3.org/2001/XMLSchema#dateTime"},"skos:related":{"@id":"ns0:9071"},"skos:closeMatch":[{"@id":"ns2:Landfill"},{"@id":"ns3:_00006590"}],"ns1:2004/06/gemet-schema.rdf#source":{"@value":"The Environment Encyclopedia and Directory, Europa Publications Ltd., London, 1994","@language":"en"},"ns1:2004/06/gemet-schema.rdf#hasWikipediaArticle":{"@id":"ns5:Landfill"}},{"@id":"ns0:5667","skos:narrower":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:9069","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:8004","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:14947","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:12321","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:5856","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:2304","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:3857","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:7438","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:8747","skos:broader":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns0:9071","skos:related":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns1:theme/39","skos:member":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns1:group/1062","skos:member":{"@id":"ns0:4621"}},{"@id":"ns1:theme/35","skos:member":{"@id":"ns0:4621"}}]}